Усім дівчатам, яких BenCab любив колись, ось ваша лебедина пісня

БАГІО, Філіппіни – До свого 85-річчя народний художник БенКаб подарував усім нам своєрідну листівку з днем народження.

Його виставка 18 квітня у власному музеї називалася "Women of the Past", але перш ніж ви почнете співати "To All the Girls I've Loved Before" на його честь, він додав: "Larawan Drawings by BenCab".

Серія "Larawan" БенКаба розпочалася, коли він перебував у добровільному вигнанні в Лондоні. За своєю звичкою, він часто відвідував антикварні крамниці та блошині ринки, де натрапив на студійні портрети філіппінських жінок, позуючих у пишному, але скутому вбранні, їхні погляди — опосередковані колоніальною оптикою.

З-поміж цих "реліквій Імперії" БенКаб навіть відшукав подорожній щоденник невідомого британця в Багіо в 1920-х роках, який перетворив на книгу з кількома власними малюнками.

Його "Larawan" стала улюбленою серією. З цього приводу БенКаб написав у своєму авторському тексті: "У цій серії WOMEN OF THE PAST на перший план виходять образи філіппінської жінки колоніальної доби, зображеної в моменти тихого повсякдення й буденних справ. Вдягнені в традиційний одяг — baro't saya та більш урочистий traje de mestiza, — вони втілюють витонченість і обмеження свого історичного середовища."

Те, що колись було фотографіями сором'язливих глядачок у ternos, було переосмислено й виведено на перший план. Larawan, особливо ранні картини, відтворювалися з точністю, але з плином років їх героїні вдягали навушники, купалися в жовтому конфеті та тримали орієнтальні віяла.

Для БенКаба це стало більше поверненням, ніж ностальгією.

Мене захоплює в БенКабі його вміння працювати зі складками — чи то шкіри, чи то тканини. Вони сповнені ліричного надлишку, у дусі "Larawan", повертаючи рух, відібраний хвилинами позування перед дагеротипом.

Для цієї останньої серії він використав папір ручної роботи, виготовлений його подругою Нідою Думсанг.

БенКаб розповів, що малювати на папері ручної роботи було складно. Поверхня нерівна, а поглинання фарби — непередбачуване. Я мало не відповів: "Але ж ти — БенКаб, у тебе все стає гладким і легким." Проте стримався: о так, йому 85.

Утім, більшість малюнків із серії "Women of the Past" створено у 2025 та 2026 роках. Не такі невимушено майстерні, як раніше, але вражаючі своєю лаконічністю.

Більшість зображених несли кошики та глиняні горщики, бо на оригінальних фотографіях вони були там, щоб подавати освіжаючі напої глядачам. Інші — самі глядачки, які ховали обличчя або відверталися спиною. Деякі отримали геометричний фон у червоному кольорі. Лише одна посміхалася і мала двотоновий фон.

А оскільки це — БенКаб, коли я прийшов за кілька хвилин до відкриття, музейний працівник вже наклеював червоні крапки на всі картини.

БенКаб сказав, що залишить собі дві: одна — портрет жінки в traje de mestiza, яка дивиться ліворуч.

Відвідувач із галереї Gajah нагадав мені, що саме це зображення використав Леслі де Чавез у своєму колажі 2024 року "Flowers in the Garden of Exoticization".

Письменники давно описують "Larawan" як форму повернення власності — повернення образів, колись обрамлених колоніальним бажанням.

У 85 років БенКаб ускладнює це трактування. Виставка натякає, що повернення власності — не завершена дія.

На схилі своєї кар'єри БенКаб нагадує нам, що його діалог із жінками його минулого триває — тривожний і незавершений за своєю суттю. – Rappler.com