Комерціалізація колись вбʼє футбол, а Бразилія не стане переможцем

В ніч на 28 червня на ЧС-2026 дограли груповий етап, за підсумками якого утворилися 16 пар 1/32 фіналу.

Коментатор Кирило Круторогов в авторській колонці на РБК-Україна ділиться власними висновками від Мундіалю, що проходить у США, Мексиці та Канаді.

Груповий етап одного з найбільш суперечливих та неоднозначних Чемпіонатів світу з футболу в історії довжиною в 16 днів пронісся миттєво, а його розіграш вийшов на фінішну пряму. Гарантую, далі час ніби пришвидшиться, матчів ставатиме менше, емоцій більше, і зовсім скоро стане відомо нових тріумфаторів Мундіалю.

Мабуть, у тому, що стосується футболу, я можу віднести себе до консерваторів. Перший Чемпіонат світу, який я памʼятаю, був у 1998. З того моменту минуло пʼять світових форумів, які виглядали максимально традиційними. І от вже другий турнір поспіль нововведення президента ФІФА Джанні Інфантіно викликають чимало питань. Після незвичного та нелогічного зимового Мундіалю в Катарі ми отримали перший в історії ЧС з рекордною кількістю команд.

Давайте відверто, футболу стало вкрай багато, до того ж зʼявляється все більше і більше й інших розваг на зразок соцмереж і миттєвих відео в Інстаграм чи ТікТоку, тож, на жаль, матчі перестають бути особливою подією. Тепер ми маємо змогу дивитися ігри на трансляційних платформах, що розпорошує рейтинги, уважність та унікальність.

Але це епоха сучасних технологій, проти цього не підеш, це нормально. Втім, розширення кількості команд і, відповідно, матчів в Лізі чемпіонів, Лізі Європи, на чемпіонатах Європи, а тепер й на чемпіонатах світу, максимально прибивають ексклюзивність турнірів, якусь магію моменту.

Як наслідок, група А з Мексикою, Південною Кореєю, Південно-Африканською Республікою та Чехією за фактом не містила жодної топової команди. Те саме можна сказати й про групи В і D. Ну а матчі на зразок Парагвай – Австралія, Еквадор – Кюрасао, Нова Зеландія – Іран, Кабо Верде – Саудівська Аравія та багато-багато інших – це щось з розряду Ліги конференцій – не цікаво нікому, крім любителів футболу в країнах, що грають та тих, хто майже цілодобово дивиться матчі, незалежно від рівня (такі є, але їх не багато).

Комерціалізація футболу – зрозуміла річ, але, будемо відвертими, що занадто, те не здраво! Вигадана пауза hydration break як апогей цієї надмірності. Вона розриває час гри, утворює по три-чотири хвилини паузи в кожному з таймів нібито зі шляхетною місією – аби гравці попили води і перевели подих. Однак насправді тут мова зовсім не про збереження здоровʼя і без того перевантажених від сезону футболістів, а про можливість покрутити рекламні блоки по кілька хвилин просто в середині кожного з таймів.

Відверто не в захваті від цього й гравці, й федерацій, й глядачі, але… Тут лунає приспів старезного хіта "Money money money" у виконанні гурту ABBA, плюс ви можете уявити самовдоволене обличчя президента ФІФА Джанні Інфантіно.

З нібито плюсів групового етапу – непогана інтрига в більшості матчів. Відверті андердоги переважно виявилися здатними чинити якісний супротив очевидним фаворитам і навіть відібрали в них чимало очок. Пояснити це можна, скоріше, тим, що ці фаворити мають турнірну стратегію і прагнуть зберегти якомога більше сил на раунд плейоф, аби добре виступити на дистанції.

Під час групового етапу загалом, а не в окремих матчах, особисто для мене одними з відкриттів стали мексиканці, які в своїй відносно рівній групі виглядали дійсно переконливо. Потішили американці, марокканці, японці та єгиптяни, які показали, що їх однозначно не можна недооцінювати – це дійсно гарні команди, до рівня яких хотілося б, щоб прагнула збірна України.

Деякі фаворити на зразок Бельгії, Німеччини або Португалії продемонстрували відверту вразливість і, скоріш за все, те, що на дистанції вони навряд чи будуть конкурентними. Іспанці та англійці залишили думку, що ще однозначно зможуть додати в плейоф. Франція та Аргентина показали переконливість.

А от ледве не найбільшим розчаруванням для мене стала збірна Бразилії. Так-так, саме Бразилія, яка не програла жодного разу в груповому раунді. Ключове інше: наддосвідчений та супертитулований Карло Анчелотті видається нездатним переламати їхню ментальність через своє італійське коліно і прищепити організацію, яка б посунула на дальній план карнавальний футбол.

Бажання атакувати, феєрити та багато забивати це чудово, але щоб аж настільки неорганізовано виглядати в обороні з розряду "Хто в ліс, а хто по дрова поліз"… Хоча їхня перемога над Шотландією і дещо зменшила градус критики. Втім, готовий вмикнути режим Ванги і припустити, що скоро ми побачимо багато жовто-зелено-синіх сліз та розпачу, тобто доволі ранній виліт селесао з Мундіалю.

Якщо говорити про індивідуальності, 39-річний Мессі продовжує викликати захват. На полі він такий самий активний, корисний та результативний, як і десять-пʼятнадцять років тому. Мадридісти Вінісіус Жуніор та Кіліан Мбаппе також молодці, доводять топовий рівень і є лідерами своїх збірних - ментально та за грою, що позначається й на результативності.

Диво Возіньї — голкіпера Кабо-Верде, який здійснив сім сейвів проти Іспанії, після чого кількість його підписників в Інстаграм зросла з 20 тисяч до 15 мільйонів, вражає. Але за ним цілком можуть стирчати й вушка маркетологів ФІФА — їм потрібно писати яскраві історії, за які турнір запамʼятається зі знаком плюс, залишить своїх героїв та щось особливе. От вже й розширення кількості учасників до 48 і дебютна участь Кабо-Верде ніби як виправдана…

Далі буде ще цікавіше!